Соло. Балабанов Микита

Український суперальпініст, якому все одно ходити в команді, з клієнтом, чи самому. Все одно якою мовою писати. Рівень дозволяє робити все що доступно. Про все це поговорили з Нікітосом, який в 2019 році проліз соло на Ушбу по маршруту Хергіані в травні.

Микита Балабанов

• Розкажи про те, чому ти ходиш Соло взагалі? Відсутність компанії, перевірка себе, подобається, інше…

В мене ніколи не було особливого бажання ходити соло, якщо чесно. Але завжди було і залишається бажання в принципі ходити, не має різниці як! Якщо є круті напарники - поліземо щось круте. Якщо є хтось менш досвідчений - поліземо щось, щоб йому було по фану. Ну а якщо я один, то лізу один. Ось і весь секрет. Немає з ким лізти - не привід не лізти :). Але це має прийти, щоб було по фану, без страхів і вагань.

Перший раз я спробував ходити соло років 9-10 тому в Криму, коли до мене не змогли приїхати друзі, щоб лізти 6-ку “Через печеру” на Замок. Страхуватися на стременах і видавати собі однією рукою навчився швидко :))). Зараз в моєму активі близько 50-ти маршрутів 5-6 категорії в групах, тому цей досвід дозволяє мені час від часу ходити щось соло, якщо так складаються обставини.

Бівак на Ушбі

• Пара слів про характеристику маршруту Хергіані. Порівняй будь ласка з аналогічними відомими маршрутами та класикою на Ушбу.

Складно порівнювати, всі гори різні. До цього я на маршруті не був, і, чесно кажучи, трохи недооцінив його довжину. Складного в принципі нічого немає на маршруті, категорія скоріше за об’єм (по аналогії наприклад з маршрутом Б.Хергіані на Шхару, який також 5Б, але там все ще простіше, проте дуже багато рельєфу).

Основна моя ідея була в тому, щоб пробувати весною, коли багато участків вкриті льодом або щільним снігом, що, при необхідному рівні лазіння з інструментами, може дуже пришвидшити сходження. Плюс набагато менше шансів потрапити під камнепад, тощо. Однак набагато складніша лавинна обстановка. З цієї точки зору - план в принципі спрацював. Весь маршрут вдалося пролізти фрі-соло, крім двох мотузок на ключі та ще однієї короткої секції в нижній частині.

Маршрут на Ушбу

• Розкажи які ще маршрути ти сходив в тому ж 2019 році соло. Чому? І пара слів про них.

В 2019 нічого більше не ходив соло, але багато ходив з друзями. Заліз на Фіц-Рой (Каліфорніана), Пті-Дрю (Північна стіна, маршрут Алана), Шхару (Хергіані), пробував залізти пп на Аннапурну ІІІ, ну і ще багато різних менш цікавих маршрутів.

В 2018 було декілька кльових ліній соло.

Північна Стіна Шардоне, м-т Шарля-Беттембурга, TD здається. Класична Шамонійська гулота, дуже приємна. Ходив, бо просто був настрій і вільний день.

Хан-Тенгрі з Півночі. Я ходив весь маршрут до вершини, взагалі не користуючись перилами, тільки на інструментах. В цей час на горі було декілька людей, тому що вікно було досить коротке. Тому в принципі я це сходження вважаю справді сольним, відчуття самотності на горі було, не зважаючи на здавалося б те, що Хан - досить людна гора. Ну і в той день тільки я сходив, всі інші спускалися вниз. На сідловині довелося перечікувати дуже сильний вітер декілька годин, тому все зайняло близько доби. Розраховував, що буде швидше. Ходив вимушено :), щоб не сидіти внизу, поки мій напарник Колін лікував застуду в базі. Взагалі то збиралися на Північну Стіну пробувати лізти.

Байлян Північна стіна. Було декілька днів до літака після навчання. І я вирішив, що корисніше щось залізти, ніж сидіти внизу. Думав лізти на Корею щось (до цього я вже двічі на ній був), але з льодом щось в тому сезоні на ній було не дуже. І я в останній момент вирішив лізти на Байлян нову лінію, яку ми колись з Мішею Фоміним придивилися. Класна лінія з цікавим мікстом і шамонійськими гулотами:). Спускався по 5Б Бансурова, яку також колись ходив.

Ама-Даблам. Був час, і вирішив просто заради інтересу збігати на швидкість по класиці. Як виявилося трохи не добіг до кращого часу Алекса Лоу (8:54 здається). В будь-якому випадку класний день в горах без зайвої битовухи. З бази в базу здається 15 годин вийшло: вийшов вночі, на обід вже повернувся :))).

• Кажуть, що соло - це мірило майстерності. Що має прийти до альпініста, щоб він відчув свою готовність до цього?

Знаю багатьох дуже крутих альпіністів, які не ходять соло і навіть не думають про це. Гадаю, просто комусь це підходить, а комусь ні. Мені комфортно в горах. Не критично, в компанії друзів, чи наодинці. Врешті-решт наш розум, свідомість - це також кращій друг, так що мені норм і самому лізти. Точно знаєш, хто винний, якщо щось пішло не так :)).

Але якщо є план ходити соло, то технічний рівень і фізична форма мають бути з великим запасом, це точно. Ну і це має бути точно усвідомлене рішення, яке ви повністю приймаєте. Неконтрольовано боятися тут не можна, так що все має прийти само собою, я думаю.

• Який рівень технічно треба мати, щоб лізти соло на Хергіані чи Байлян?

Все дуже залежить від кондицій маршруту, вашої тактики і зони комфорту. В мене, можна сказати, особливість - невелика різниця в он-сайті між лазінням з напарниками чи соло, на шлямбурах чи на своїх точках. Я точно вірю в свої точки, в страховку, яку організовую, тому мені комфортно. Якщо не вірю - їду вниз. Тому для мене в голові немає технічно великої різниці сам собі видаєш чи ні. Однак для багатьох людей ця різниця істотна, тому частіше за все потрібно обирати складність на декілька категорій нижчу ніж та, яку ви впевнено лізете в групі.

Зазвичай на інструментах з мотузкою соло я лізу до М6, на скелях до V+, далі частіше переходжу на ШТО, бо так надійніше :). Лід це взагалі по суті форма “активного ШТО”, бо кожна гарна забивка клюва - це як проміжна точка для просування. Тому тут, як на мене, не має значення, соло ти чи ні. Просто треба вміти лізти лід. Для соло на 5б такого рівня лазіння достатньо. Далі все впирається в вашу організацію страховки і фізичну форму. Від цього залежить ваша швидкість, а швидкість = безпека.

Якщо рівень впевненого пересування на різному рельєфі високий, то також можна в деяких місцях рухатись без мотузки. Але це виключно особисте рішення, і я його приймаю, виходячи з того, що я маю без мотузки завжди залишатись так сказати “в зоні комфорту”. В хорошому значенні цього слова. Щоб не боятися, і не наробити помилок.

• Про що думаєш, коли ти на маршруті сам? Не самотньо? :)

Та ні, нормально. Якщо людині немає про що говорити з собою, то це біда :), тому мені норм.

Нікітос на вершині Хан-Тенгрі

• Хто тебе навчив ходити соло? Чи саме прийшло? І взагалі кого чи що ти вважаєш своїми учителями?

Сам навчився, і досі вчуся постійно. Прогрес не стоїть на місці, потрібно слідкувати за тим, хто як ходить і таке інше. В мене немає одного вчителя, якщо чесно. Я весь час намагаюся слідкувати за різними людьми, ходити з різними сильними альпіністами. Це допомагає, навчає і мотивує, як для соло так і для сходжень в групі.

Плюс багато читаю профільну літературу. Зараз час, який дає змогу отримати будь-яку інфу, для того, щоб стати краще чи розумніше, тому гріх цим не користуватися, особливо в нашій справі.

• Ти ж ходиш не тільки соло. Ти і гід, і організатор, і маєш команду. Наскільки і коли тобі важлива команда?

Дуже важлива весь час. Думаю без гарної команди не робляться великі довготривалі справи. Зараз в роботі у нас в Кулуарі - супер крута команда, і я, як ніколи, розумію важливість цього. Але вона тому і крута, що всі в ній круті і поодинці.

Так і соло сходження. Це скоріше нагадування собі про необхідність індивідуального розвитку. Але не як “річ у собі”, а як імплементація результатів цього розвитку в командних проектах в майбутньому. Якось так. Для великих сходжень з в групі так само. Соло допомагає мені бути кращим альпіністом. А коли в команді кожен робить свою справу дуже добре, то успіх буде у всієї команди.

• Месснер казав, що “соло гарне тоді, коли тебе бачать”. Хто в Україні ще ходить соло складні гори? Чи відслідковуєш ти досвід інших?

Не впевнений, що погоджуся. Для мене воно гарне тоді, коли я гарно провів час :). А “бачать” - це просто зараз невід’ємна частина нашого життя. Люди викладають свою вечерю, і це абсолютно нормально, як на мене, тому ділитися своїми сходженнями з соціумом - природній процес, для сьогодення. :)

Чесно кажучи, не можу назвати нікого з України, хто регулярно ходить соло зараз, і хто б мене надихав. В Європі в мене є друзі, які так роблять,і з якими кльово потеревенити про це :) Той самий Мара Голечек колись заліз соло по Рупальский стіні Нанга-Парбат до 7300. До речі, ніхто ще соло не проходив цю стіну. Мій друг Колін Хейлі заліз безліч соло в Патагонії і на Алясці. Серед яких, наприклад, рекорд швидкості на маршруті Кассіна на Деналі чи соло на Мунфлауер Батресс гори Бегуйа (більше відомої як Маунт Хантер).

Це досить корисно - спілкуватися з такими людьми. Розумієш, що потрібно працювати над собою, але в той же час, що ми всі звичайні люди з крові і плоті. І якщо хтось може, то і ти можеш. :)

• Чи готовий тим комусь радити ходити самостійно? Якщо так, то щоб порадив би тим, хто хоче лізти соло?

Радити точно нікому не готовий. Як я вже казав, це або потрібно, або ні. Людина сама до цього приходить. Одне можу сказати: найголовніше - це ваші рішення. У соло ви їх приймаєте одноголосно, тому завжди зважуйте все дуже прискіпливо і тверезо.

А якщо починаєте вагатись, то без вагань починайте спускатися додому. Все повинно бути безпечно. Така моя порада. Готуйтеся, а потім ходіть в гори

• Дякую. І безпеки тобі!

08.06.2020

Nikita Balabanov

Oleksii Kelin